Прийшли – все замкнене. Бо йде війна.
Від початку повномасштабного вторгнення музей півтора року був зачинений. Але на щастя з жовтня 2023 року запрацював знов.
Музей унікальний! Подібних у світі лічені одиниці – окрім нашого, всього лише сім: декілька в Сполучених Штатах, ще є у Великобританії. А найбільшим вважається швецький музей у місті Умео. В ньому зберігається більше 500 гітар, існує він з січня 2014 року.
Власне кажучи, історія музею розпочалася задовго до навіть ідеї про сам музей. Можливо ще тоді, коли киянин Олександр Дорошенко (власник всієї колекції) захопився рок-музикою, й років сорок тому ще за часів студентства придбав першу електрогітару (приблизно у 1985 році), а потім за можливістю купував ще.
За фахом Олександр є авіаційним інженером, музика ж – то захоплення. Захоплення, яке вже після його п’ятдесяти років стало професією. А сталося це неочікувано. Олександр прийшов у майстерню братів Вадима та Дмитра Гавриленків щоб полагодити власну гітару. Розговорилися, й результатом цього спілкування стало засновництво у 2016 році компанії з виробництва електрогітар Universum Guitars.
Розташувалося виробництво у Білій Церкві, де знаходилась майстерня Гавриленків. Олександр Дорошенко займається безпосередньо проектуванням інструментів, вони виготовляються за його кресленнями.
Пропоную трохи дізнатися про секрети гітаробудівництва Universum.
Електрогітара робиться з суцільного куска дерева. Саме тому вона дуже важка. Загалом використовується близько 20 порід дерева. Найчастіше це гірський клен, явір, карпатський ясень. Буває й екзотика, наприклад багато деталей можуть бути зроблені з африканського дубу венге. Одним з дуже вагомих факторів при виробництві є той, як довго сушилося дерево в природніх умовах. Не можна використовувати свіжу деревину! Найцінніші гітари вироблені з сировини, яка заготовлена ще 20 років тому. Деякі світові компанії (наприклад, китайські) виготовляють гітари з деревини, висушеної у спеціальних камерах, але це дуже впливає на якість у гірший бік. У Universum Guitars так не роблять ніколи, це дуже принциповий момент для Олександра та його компаньйонів. Й взагалі, виробництво гітар для них – це перш за все творчість і задоволення від процесу. Це ручне виробництво, в якому цінується якість та вкладена душа. Виготовлення гітар на підприємстві не ставиться на потік. Поки що виробляється близько ста гітар на рік.
Загалом інструменти проектуються з урахуванням резонансних властивостей деревини. Бо ж електрогітара – це перш за все коливальний контур. Але головне, чим користується Олександр при проектуванні – це правило «золотого перетину». Застосовувати його саме при виготовленні гітар українські виробники мабуть почали першими в світі. «Золотий перетин» – це гармонійне ділення цілого на частини, їх співвідношення між собою, ідеальні геометричні пропорції. Якщо уважно пригледітись до навколишнього середовища, можна знайти багатсько прикладів золотого перетину у природі, це навіть листки рослин. Людство також знало про гармонійне ділення ще з давніх давен – вважається, що й пропорції піраміди Хеопсу близькі до золотого перетину.
Тож кожна гітара – це результат математичних підрахунків. За теорією Олександра, дотримуючись правила «золотого перетину» можливо спрогнозувати розподіл звукових хвиль та навіть керувати ними.
Після того, як на комп’ютері у сучасних програмах розроблені креслення, у столярному цеху розпочинається безпосередньо процес виготовлення грифів та корпусів гітар. Потім вже на другому поверсі майстерні – поліровка, фарбування, сушка та збір інструменту. Кінцеві роботи - вже на зібрану гітару встановлюється фурнітура. Для декору можуть використовуватись перламутр, позолота, або африканське ебенове дерево – кубометр такої деревини коштує під двісті тисяч доларів.
Фірмовим елементом гітар Universum є різьблений динамік у вигляді мушлі у верхньому лівому куту гітари. Він іноді використовується як розпізнавальна належність, символіка Universum Guitars. Наприклад, у Музеї диванчик та навіть люстра виготовлені у вигляді подібної мушлі. Цей динамік несе на собі дуже унікальну функцію. При відхиленні ручки спеціального клапану елктрогітари Universum можуть ставати звичайними акустичними! Й саме тоді використовується динамік-мушля – там є конденсаторний мікрофон. Раніше у світі такого не робив ніхто!
У Музеї є невеличкий стенд, на якому показаний процес виготовлення гітари. Також тут є куточок-майстерня.
Першу виготовлену гітару Олександр назвав ім’ям улюбленої дружини Олени. І наразі запущені у виробництво Elena Delta, Elena Gamma, Elena Epsilon Bass. Всього ж вже розроблено 40 моделей гітар.
З моменту заснування компанії пройшло не так багато часу, а гітари Universum Guitars вже впевнено увійшли на світовий ринок та потрапили в десятку найкращих. Вони конкурують із відомими світовими брендами (Fender, Gibson), а один з інструментів є в колекції власника Греммі впливового басиста світу Джона Патітуччі. Томі Хенріксен (басист гурту Еліса Купера) грав на гітарі Universum у європейському турі. Також дуже цінує гітари метр українського року Серго Чантурія.
Досягти вершин Universum Guitars змогли завдяки злагодженій праці. Складові успіху – геніальна розробка, ідеальне виконання, успішне просування на світовому ринку та участь у виставках. Без якоїсь з цих ланок не було б стрімкого розвитку Universum Guitars. Тому ще раз про відповідальних за ці напрямки: Олександр Дорошенко – креслення, Вадим Гавриленко – виробництво, Павло Мастеров – продаж бренду, забезпечення присутності гітар на всіх світових спеціалізованих виставках, реклама продукції.
І щоб продавати гітари, потрібен простір для організації презентацій та демонстрації інструментів, тобто можливість влаштовувати концерти. Саме це було першочерговою метою пошуку приміщення. І такий порожній зал знайшовся! На нашому улюбленому ВДНГ – це бувший кінотеатр «Прогрес», тобто павільйон №6 (від центрального входу одразу ліворуч), адреса проспект Академіка Глушкова,1. Довгі роки він стояв порожнім й чекав свого часу. Тепер – це офіційно історико-музичний культурний центр Universum Hall, місце, де постійно відбуваються якісь цікаві події.
Саме ж музей гітар було вирішено зробити, оскільки лишалося вільне від «концертно-презентаційної діяльності» приміщення. У цих зайвих залах й розмістили власну приватну колекцію Олександра. Сюди вмістилося більше ніж 400 гітар! Але це далеко не всі, що в нього є. Точну кількість не підраховували, бо вдома залишилось ще близько ста гітар, тож сподіваємось на розширення експозиції.
Почнемо нарешті відвідування!
Одним з найперших експонатів у Музеї є макет електрогітари для пояснення, як вона влаштована. Загалом історія електрогітар сягає у 1924 рік – саме тоді у GIBSON вигадали звукознімачі. Звукознімач – це пристрій, що перетворює акустичний звук, тобто коливання звукових хвиль, на електричний струм. Цікаво, що звукознімачі спочатку встановлювали на віолончель та контрабас, а на гітару спробували на кілька років пізніше – у 1928 році.
Загалом звукознімачі бувають декількох принципів дії – електромагнітні, п’єзоелектричні та оптичні. Найбільш розповсюджені електромагнітні, й вони поділяються на два типи – сінгли (з однією котушкою) та хамбакери (з двома котушками).
Пластикові ж накладки на гітарах називаються «пікгард». Вони виконують захисну функцію від механічних пошкоджень, бо у будь якому разі поверхня гітари та шари лаку з часом зазнають механічних пошкоджень, що в свою чергу впливає на звук. Крім того, саме на пікгарди кріпляться електронні модулі електрогітари.
Професійним гітаристам мабуть смішно, що хтось не знає такі базові поняття, але так, я не знала, й Сашкові довелось мені пояснювати принцип роботи електрогітар (при цьому я трохи відвідувала музичну школу, але ж - з класу фортепіано...).
Окрім загального макету електрогітар на вході у Музей є ще макет однієї з найперших електрогітар – так званої «сковорідки» (гавайської електрогітари Rickenbacker Electro F-22, яка випускалася з 1932 року по 1939-й).
Загалом експозиція розміщена в двох залах. Перший – прямокутний коридор. Другий – розділений перегородками, що дало більш ускладнене цікаве планування й можливість додаткового розміщення експозиції. В ньому рухаємось по колу, й наприкінці прямуємо до виходу.
Колекція гітар розташована на стендах за країнами-виробниками. Першими йдуть гітари з Німеччини - FRAMUS, HOHNER, KLIRA, MUSIMA.
Навпроти «німців» розміщені гітари з Чехословаччини - бренд JOLANA. Електрогітари вироблялися на заводі Resonet з 1953 по 1993 роки. «Йолана» - це ім’я доньки керівника заводу Йозефа Ружичка, при якому розпочався випуск електрогітар (саме Йолани випускалися з 1959 року). Свого часу компанія не витримала конкуренції й припинила своє існування. Але у 2001 році бренд було відроджено, й JOLANи випускаються і сьогодні.
В іншій кімнаті продовжують експозицію гітари з Болгарії - ORFEUS та KREMONA.
Найцікавішими для поцінувачів рок-музики будуть легендарні американські гітари. Бо ж саме в Америці у 1948 році була випущена перша серійна електрогітара FENDER TELECASTER. Другою ж серійною гітарою стала модель GIBSON LES PAUL STANDARD, розроблена в тому числі легендою блюзу та кантрі Лесом Полом, якого можна вважати одним з «батьків» сучасної електрогітари.
Далі – японські, традиційні YAMAHА. А ще – SUZUKI (так, вони випускали не тільки мотоцикли!), TEISCO, CIMAR та SAKAI – впевнена, ви й не чули про такі!
І звісно ж китайські гітари, куди ж без Китаю!
Черговий стенд – гітари часів СРСР. Найважча гітара у музейній колекції – «Урал», подібні існували майже в кожному Будинку культури. Виготовлялися на Свердловській фірмі клавішних музичних інструментів. В Україні за радянських часів гітарне виробництво існувало в Одесі, Чернігові, Львові (у місті Лева воно існує й донині).
І гітара, яка мабуть є самим незвичним експонатом Музею - Житомирська алюмінієва акустика. Її корпус виготовлений з листового алюмінію. Можна було б сказати, що у світі музики вона ніякого навантаження взагалі не несе, але ні! Саме на такій гітарі частенько грав Олег Скрипка (зокрема пісня «Ой несе мене ріка в фантастичному човні»). А у Музеї гітара взагалі стала «зіркою» та обов’язковим для демонстрації експонатом. Яких тільки асоціацій до неї не вигадали! Гітара-бляшанка, гітара-консерва, «жестяна гітара – просто жесть». Також жартують, що вона виготовлена з поштової скриньки. Насправді гітара виготовлялася серійно на Житомирській фабриці музичних інструментів з 1972 по 1976 роки.
В музеї є окремий стенд найбільш знакових інструментів в історії гітаробудівництва.
Музей позиціонує себе, як інтерактивний, тобто на інструментах можна грати. Але не на всіх! Все ж це музей, та більшості експонатів торкатися не можна. Грати дозволено лише на «санкціонованих», тобто саме для цього підготовлених інструментах. «Інтерактивний» куточок розміщений майже наприкінці експозиції.
І великий кут у Музеї займають господарі Universum Hall - безпосередньо гітари Universum Guitars. Тут представлені флагмани виробництва, а також найунікальніша гітара-трансформер, яка існує в єдиному екземплярі. Її можна скласти й перевозити у літаку ручною поклажею – складається навіть голова інструменту.
Наостанок – стенд, де розміщені гітари з автографами видатних музикантів.
Неодмінно привертає увагу цікава японська гітара з епоксидного пластику (смоли) та акварелі, яка може додатково підсвітлюватись різними кольорами. Вона належала Стіву Вею. Стів переважно грає на гітарах, які мають нетиповий елемент – ручку-тримач.
На окремому стенді розміщені гітари особливого проекту «Воля», які були розроблені у 2023 році заради підтримки бойового духу нації. Всього поки що виготовлено сім таких гітар. Дві з них – у Музеї, і вони мають особисті підписи Володимира Зеленського та Валерія Залужного. Ці гітари – окремий витвір мистецтва. Традиційні патріотичні кольори, пікгард у вигляді вишиваного узору (подібні орнаменти використовувались на нашій землі тисячі років), на грифі – перламутрове оздоблення. Не можна відвести очей!
Прямуємо на вихід. Отже, Музей гітар – це потужна Історія європейського гітаробудівництва. Шикарний простір для дозвілля пересічних громадян. Цікавий й корисний майданчик для професіоналів. І якщо, як заплановано, ще додатково буде здійснено створення музичної школи на базі Музею, це буде взагалі унікальний музичний центр.
А я лишаю для себе в планах відвідування в Universum Hall інсталяції «Сеанси живих картин». Саме тут у так званій імерсивній галереї, яка є віртуальним простором, оживають картини Сальвадора Далі, Ієроніма Босха, Пабло Пікассо. Хто йде зі мною?
